Фізика

Презентація з фізики на тему " Рух тіла під дією кількох сил"

Презентація "Електричний струм у різних середовищах"

  Завдання шкільної олімпіади з фізики

Завдання I туру Всеукраїнської олімпіади з фізики

                                     7 клас

1.     Вказати одиниці вимірювання фізичних величин:

-         маси;

-         площі;

-         часу;

-         температури;

-         довжини;

2.     Про які фізичні величини йдеться у прикладах:

-         візок проїхав 75 см;

-         у посудині міститься 0,25 л води

-         урок триває 45 хвилин;

-         вода кипить при 100^о С.

3.     Кахельна плитка має форму квадрата зі стороною 25 см. Скільки плиток потрібно, щоб обкласти кахлем стінку площею 5 м² ?

4.     Фундамент будинку складається з плит , довжина кожної з яких 1,2 м, ширина 0,3 м та висота 0,5 м. Скільки плит поклали у фундамент будинку, якщо його площа дорівнює 120 м² ?

5.     Дано залізний куб, довжина ребра якого дорівнює 5 см. Цей куб опустили в мензурку, зображену на малюнку.

см3

175

75

Визначте : ціну поділки мензурки, початковий об’єм води в ній, позначте рівень води в мензурці після того, як у неї опустили цей кубик.

(кожне завдання – 7 балів)

Завдання I туру Всеукраїнської олімпіади з фізики

                                                 8 клас

1.     Як змінюється тон звуку при зменшенні частоти коливань струни?

2.     Як змінюється швидкість звуку при переході звуку з повітря у воду?

3.     Відносно яких предметів пасажири, що стоять на палубі корабля, рухаються, а відносно яких вони нерухомі?

4.     Чи можна вважати космічний корабель матеріальною точкою? За яких умов?

5.     Порівняйте частоту коливань математичних маятників, якщо перший за 30 секунд здійснює 60 коливань, а другий за 2 хвилини – 150 коливань.

6.     Скільки коливань може здійснити математичний маятник за 40 секунд, якщо за 15 хвилин він здійснює 300 коливань?

7.     Швидкість штучного супутника Землі 7,4 км/с. Яку відстань він проходить за 100 хвилин?

(кожне завдання – 7 балів)

Завдання I туру Всеукраїнської олімпіади з фізики

                                           9 клас

1.     Виберіть правильне твердження.

         Електричне поле створюють заряди, які в даній системі відліку :

-         рухаються рівномірно;

-         рухаються рівноприскорено;

-         знаходяться у стані спокою.

2.     Визначте, як зміниться сила кулонівської взаємодії двох невеликих заряджених куль, якщо заряд кожної з них збільшити у 2 рази, а відстань між ними залишиться без змін?

3.     Два електричні заряди, один з яких у 2 рази менший за другий, знаходяться у вакуумі на відстані 0,6 м один від одного і взаємодіють із силою 2 мН. Визначте величину кожного із зарядів.

4.     Яку роботу треба виконати, для того щоб два заряди по 3*10 ^-6  Кл кожен, що знаходяться у повітрі на відстані 0,6 м один від одного наблизити  до 0,2 м?

5.     Заряди 0,15 мкКл і 3 нКл знаходяться на відстані 10 см один від одного. Яку роботу здійснять сили електростатичного поля, якщо другий заряд, відштовхуючись від першого , віддалиться від нього на 10 м?

  

(кожне завдання – 7 балів)

 Завдання I туру Всеукраїнської олімпіади з фізики

                                         10 клас

         1. Плавець, швидкість якого щодо води 5 км/год., перепливає річку завширшки 120 м, рухаючись перпендикулярно течії. Швидкість течії 3,24 км/год. Які переміщення і швидкість плавця щодо берега? Який час необхідний плавцю, щоб перепливти річку?

         2. По дорозі назустріч один одному рухаються два автомобілі: родин зі швидкістю 60 км/год., інший – зі швидкістю 90 км/год. Біля заправної станції автомобілі зустрілися і продовжили свій шлях. Визначте положення кожного автомобіля через 30 хв. після зустрічі і відстань між ними у цей момент.

         3. У безвітряну погоду вертоліт рухався зі швидкістю 90 км/год. точно на північ. Знайдіть швидкість і курс вертольота, якщо подув північно – західний вітер під кутом 45^о до меридіана. Швидкість вітру 10 м/с.

         4. Рухи двох велосипедистів задані рівняннями х₁ =5t, x₂=150-10t. Побудуйте графіки залежності х(t). Знайдіть час і місце зустрічі графічно і аналітично.
(кожне завдання – 7 балів)

Завдання I туру Всеукраїнської олімпіади з фізики

                                11 клас

1.     Електрон перемістився в електричному полі з точки з потенціалом 200 В у точку з потенціалом 300В. Знайдіть швидкість, якої набув електрон, якщо його початкова швидкість дорівнює нулю.

2.     Між пластинами плоского повітряного конденсатора перебуває в рівновазі порошинка масою 10^-7 г. Відстань між пластинами 5 см, а напруга між ними 500 В. Визначте електричний заряд порошинки.

3.     Дві однаково заряджені маленькі кульки масою по 1г кожна підвішені на шовкових нитках завдовжки 1 м. Визначте величину заряду кожної кульки, якщо вони відштовхнулися одна від одної на відстань  2 см.

4.     Між обкладками плоского конденсатора є парафінова пластинка з відносною діелектричною  проникністю 2. Ємність конденсатора 4 мкФ, його заряд 0,2 мКл. Яку роботу потрібно здійснити, щоб витягнути пластинку з конденсатора?

(кожне завдання – 7 балів)

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКИ  ТА АСТРОНОМІЇ У 2018-2019 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ

Додаток
до листа Міністерства
освіти і науки України
від  03. 07. 2018 р. № 1/9-415

 Методичні рекомендації щодо викладання  фізики та астрономії у 2018/2019 навчальному році

Навчання фізики і астрономії (у старших класах) у закладах загальної середньої освіти в 2018/2019 навчальному році здійснюватиметься за такими навчальними програмами:

7-9 класи – Програма для загальноосвітніх навчальних закладів «Фізика. 7-9 класи» (програма затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 804, розміщена на офіційному сайті МОН України –

[http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programi-5-9-klas-2017.html];

8 -9 класи з поглибленим вивченням фізики – Навчальна програма з фізики для 8-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням фізики, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 17.07.2013 № 983. Програму розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства[https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/programy-5-9-klas/fizika1.pdf];

10 класи – за новими навчальними програмами:

З 1 вересня 2018 року чинними навчальними програмами з фізики та астрономії для 10 класів закладів загальної середньої освіти стануть одразу декілька програм, затверджених Міністерством освіти і науки України наказом № 1539 від 24.11.2017 року:

• «Фізика і Астрономія 10-11» (рівень стандарту та профільний рівень), авторського колективу Національної академії педагогічних наук під керівництвом Ляшенка О. І.;
• «Фізика 10-11» (рівень стандарту та профільний рівень), авторського колективу Національної академії наук України під керівництвом Локтєва В. М. має рівень стандарту та профільний рівень;
• «Астрономія» (рівень стандарту та профільний рівень), авторського колективу Національної академії наук України під керівництвом Яцківа Я. Я.

Програма «Фізика і Астрономія 10-11», авторського колективу Національної академії педагогічних наук під керівництвом Ляшенка О. І. поєднує фізичний і астрономічний компоненти, не втрачаючи при цьому своєрідності кожного з цих складників, з огляду на те, що в старшій школі ці компоненти освітньої галузі «Природознавство» мають споріднений предмет навчання, методи дослідження і, як правило, спільний внесок у формування наукової картини світу. Враховуючи це, фізичний та астрономічний складники за вибором учителя можуть викладатися інтегровано або як відносно самостійні модулі.

За обрання програми «Фізика 10-11», авторського колективу Національної академії наук України під керівництвом Локтєва В. М., навчання астрономії здійснюється за програмою «Астрономія» авторського колективу Національної академії наук України під керівництвом Яцківа Я. Я.

Вибір навчальних програми з фізики та астрономії з двох запропонованих варіантів здійснюється вчителем та затверджується рішенням педагогічної ради навчального закладу.

Тексти навчальних програм розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства [https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/navchalni-programi-dlya-10-11-klasiv/];

          11 класи – за навчальними програмами:

«Фізика. 10-11 класи» для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів (рівень стандарту, академічний, профільний) (зі змінами 2016 року);

«Астрономія. 11 клас» (рівень стандарту, академічний, профільний).

Програми розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства
[https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni- рrogrami / navchalni -programi – dlya-10-11-klasiv/].

Звертаємо увагу, що у 2016 році до навчальних програм з фізики для 10-11 класів внесено зміни, викликані потребою розвантаження навчального матеріалу. У програмах академічного і профільного рівнів питання, що наведено в дужках, вилучаються із їх змісту. Питання релятивістської механіки, які вивчалися окремим розділом на рівні стандарту, перенесені частково в розділи   «Динаміка» (у частині змісту: основні положення спеціальної теорії відносності; у частині державних вимог: наводить приклади, які підтверджують справедливість спеціальної теорії відносності; формулює основні положення спеціальної теорії відносності; обґрунтовує історичний характер виникнення й становлення теорії відносності; пояснює значення теорії відносності в сучасній науці й техніці; робить висновки про зв’язок фізичних характеристик тіл і явищ із властивостями простору й часу)  та «Атомна і ядерна фізика» (у частині змісту: взаємозв’язок маси та енергії; у частині державних вимог: може розв’язувати задачі, застосовуючи формулу взаємозв’язку маси та енергії).

Оновлені програми для 7-9 класів та нові навчальні програми для 10-11 класів (рівень стандарту, профільний рівень) не містять фіксованого розподілу годин між розділами і темами курсу.  У програмах наводиться лише тижнева і загальна кількість годин на вивчення предмету. Розподіл кількості годин, що відводиться на вивчення окремих розділів/тем, визначається учителем. За необхідності й виходячи з наявних умов навчально-методичного забезпечення, учитель має право самостійно визначати порядок вивчення тем та місце проведення лабораторних практикумів і практикумів з розв’язування задач  –  у кінці розділу або під час його вивчення.

Головним у оновлених програмах є те, що на перше місце в структурі програми поставлено очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учня. За такого підходу чітко видно, якими компетентностями має оволодіти школяр при вивченні теми. Змістова частина програми в цьому випадку і стає похідною результативної частини. Така структура  концентрує увагу не на змісті матеріалу: «що вивчати», а на тому «для чого це потрібно вивчати»,  що по суті і є основою компетентнісного підходу. У навчальних програмах прописані ключові компетентності і складники предметної компетентності, якими має оволодіти учень, і під ці компетентності організується їхня  навчально-пізнавальна діяльність .

«Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів»  структуровано за трьома компонентами компетентності: знаннєвим, діяльнісним і ціннісним. Виявлення сформованості знаннєвого компонента компетентності можливе через уміння оперувати термінами та поняттями; формулювати визначення понять; називати ті чи інші явища, процеси тощо; характеризувати їх за певними ознаками; пояснювати механізми процесів тощо. Сформованість діяльнісного компонента тісно поєднана з виконанням практичної частини навчальної програми і в результатах навчання та відображена в уміннях розв’язувати фізичні задачі, виконувати експериментальні дослідження тощо. Прояв ціннісного компонента виражений через ставлення учнів у  висловлених  судженнях, їх обґрунтуванні,  оцінці,  висновках.

Експериментальну частину програм осучаснено завдяки рекомендаціям щодо використання цифрових вимірювальних комплексів, застосування комп’ютерних програм для обробки результатів тощо.

Надано більшу свободу вчителю щодо вибору тем і форм виконання навчальних проектів, лабораторних робіт. Зазначений у навчальній програмі розподіл годин між розділами є орієнтовним. За необхідності і, виходячи з наявних умов навчально-методичного забезпечення, учитель має право самостійно змінювати обсяг годин, відведених програмою на вивчення окремого розділу, в тому числі змінювати порядок вивчення розділів.

Під час оновлення програм здійснено перегляд змісту з метою його розвантаження чи уточнення, усунення зайвої деталізації фактичного матеріалу, уточнення формулювань, загального редагування тексту.

Відповідно до начальних планів до Типової освітньої програми закладів загальної середньої освіти II ступеня, затвердженої наказом МОН України від 20.04.2018 № 405, (таблиці 1 – 3, 5 – 8, 10-13) у всіх закладах загальної середньої освіти  фізика вивчається:

у 7 класі – 2 години на тиждень,

у 8 класі – 2 години на тиждень,

у 9 класі – 3 години на тиждень.

Винятком є спеціалізовані школи з навчанням мовою корінного народу, національної меншини  і поглибленим вивченням іноземних мов  (таблиця 4) і білінгвальні класи  в    закладах з українською мовою навчання (таблиця 9), у яких у 9 класі фізика вивчається 2,5 години на тиждень.

У класах з вечірньою формою здобуття освіти з очною формою навчання (таблиці 14-15) фізика вивчається в 7 класах – 1годину на тиждень, а у 8 і 9– 1,5 години на тиждень. У класах з вечірньою формою здобуття освіти із заочною формою навчання (таблиці 16-17) у 7 – 9 класах фізика вивчається 1 годину на тиждень.

Відповідно до Типової освітньої програми закладів загальної середньої освіти IIІ ступеня, затвердженої наказом МОН України від 20.04.2018 № 408, фізика і астрономія в 10 класі вивчається:

на рівні стандарту  – 3 години на тиждень;

на профільному рівні – 6 годин на тиждень.

Відповідно до Типової освітньої програми закладів загальної середньої освіти IIІ ступеня, затвердженої наказом МОН України від 20.04.2018 № 406, фізика в 11 класівивчається:

на рівні стандарту – 2 години на тиждень;

на академічному рівні – 3 години на тиждень;

на профільному рівні –  6 годин на тиждень;

астрономія в 11 класі вивчається:

на рівні стандарту – 0,5 години на тиждень;

на академічному рівні – 0,5 години на тиждень;

на профільному рівні –  1 годину на тиждень;

В освітньому процесі заклади загальної середньої освіти можуть використовувати лише навчальну літературу, що має гриф МОН України або схвалена відповідною комісією Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України. Перелік цієї навчальної літератури постійно оновлюється, його розміщено за посиланням https://goo.gl/TnGiJX

Шкільний курс фізики має двоконцентричну структуру, що узгоджено із структурою  закладу загальної середньої освіти. У 7, 8, 9 класах вивчається логічно завершений базовий курс фізики, який закладає основи фізичного знання на явищному (феноменологічному) рівні. У 10, 11 класах навчання фізики здійснюється відповідно до обраного рівня навчання.

У 2018/2019 навчальному році  в 10 класі запроваджуються нові навчальні програми, які відповідають Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа».

У нових програмах змінено структуру і наповнення пояснювальної записки. Визначено завдання предмета в досягненні мети середньої освіти, спрогнозовано портрет випускника основної школи. Таким чином змінено акценти  в навчанні: від суто предметного до цілісного й системного здобуття загальної середньої освіти  учнем як основним суб’єктом навчально-пізнавальної діяльності.

Удосконалено застосування компетентнісного підходу до навчання фізики. Зважаючи на те, що кожен навчальний предмет, окрім формування предметних компетентностей, робить свій внесок у формуванні ключових, у пояснювальній записці упорядковано таблицю,  в якій кожну ключову компетентність скорельовано з предметним змістом і навчальними ресурсами для її формування.

Визначено особливості запровадження наскрізних змістовних ліній «Екологічна безпека та сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров’я і безпека», «Підприємливість та фінансова грамотність», які відображають провідні соціально й особистісно значущі ідеї, що послідовно розкриваються у процесі навчання й виховання.

Вивчення «Фізики і астрономії» в 10 класі на рівні стандарту

Типовою освітньою програмою закладів загальної середньої освіти ІІІ ступеня для предмету «Фізика і астрономія» на рівні стандарту визначено такий  розподіл навчального часу: 3 години на тиждень в 10 класі і 4 години на тиждень в 11 класі. Зважаючи, що цей предмет викладається модульно, зазначаємо, що 10 класі на рівні стандарту вивчається тільки фізичний складник (як за програмою з фізики авторського колективу під керівництвом О. І. Ляшенка, так і за навчальною програмою авторського колективу під керівництвом В. М. Локтєва) з розрахунку 3 год. на тиждень.

Навчання здійснюється за відповідними підручниками рівня стандарту:

Фізика (рівень стандарту, за навчальною програмою авторського колективу під керівництвом О. І. Ляшенка). Підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти (автори Головко М.В., Мельник Ю.С., Непорожня Л.В., Сіпій В.В.), КП «Видавництво «Педагогічна думка», 2018.

Фізика (рівень стандарту, за навчальною програмою авторського колективу під керівництвом О. І. Ляшенка). Підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти (автор Сиротюк В.Д.), ТОВ “Видавництво “Генеза” 2018.

Фізика (рівень стандарту, за навчальною програмою авторського колективу під керівництвом О. І. Ляшенка). Підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти (автори Засєкіна Т.М., Засєкін Д.О.), ТОВ «Український освітянський центр «Оріон», 2018.

Фізика (рівень стандарту, за навчальною програмою авторського колективу під керівництвом В. М. Локтєва). Підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти (автори Бар’яхтар В.Г., Довгий С.О., Божинова Ф.Я., Кірюхіна О.А.), ТОВ «Видавництво «Ранок», 2018.

Вивчення фізики і астрономії в 10 класі на профільному рівні.

На профільному рівні в 10 класі вивчаються і фізичний і астрономічний складники.

Звертаємо увагу, що в освітній програмі визначено на профільний предмет «Фізика і астрономія» орієнтовно 6 годин на тиждень і в 10 і в 11 класах. Проте навчальними програмами з фізики і астрономії сумарно передбачено 7 годин на тиждень і в 10 і в 11 класах. Заклади освіти формуючи власні освітні програми можуть додавати необхідну годину із додаткових годин навчального плану або залишати на вивчення двох складників 6 годин. Складаючи календарно-тематичне планування,  учителі можуть самостійно розподілити час на навчальний матеріал у межах 6 годин (приміром, 5 годин фізичного складника і 1 година астрономічного або 5,5 годин фізичного складника і 0,5 години астрономічного). Допускається і такий варіант: в 10 класі вивчати тільки фізичний складник в обсязі 6 годин на тиждень, а в 11 класі обидва складники: фізичний – 6 годин на тиждень і астрономічний 2 або 1 година на тиждень.

Вивчення предмета «Фізика і астрономія» в 10 класі на профільному рівні можливе у двох варіантах: послідовне або паралельне вивчення фізичного і астрономічного складників.  У разі послідовного вивчення  астрономічний складник вивчається після вивчення фізичного як окремий розділ, за який виставляється одна або кілька тематичних оцінок (за рішенням вчителя). У класному журналі зміст уроків записують на одній сторінці «Фізика і астрономія». Семестрові оцінки є середнім арифметичним оцінок за всі теми, що вивчаються у відповідному семестрі в 10 класі. Річна оцінка виставляється на підставі семестрових.

У разі паралельного вивчення впродовж навчального року окремо вивчаються фізичний і астрономічний складники. У класному журналі записують зміст уроків на окремих сторінках для кожного складника: «Фізика і астрономія: фізичний складник», «Фізика і астрономія: астрономічний складник». Семестрова оцінка виставляється на сторінці «Фізика і астрономія: фізичний складник». При виставленні семестрової оцінки враховуються тематичні оцінки і за фізичний і за астрономічний складник. Кількість тематичних оцінок певного складника має співвідноситись з кількістю годин, виділених на його вивчення. Річна оцінка виставляється на підставі семестрових на сторінці «Фізика і астрономія: фізичний складник».

Навчання здійснюється за відповідними підручниками профільного рівня:

Фізика і астрономія (профільний рівень, за навчальною програмою авторського колективу під керівництвом О. І. Ляшенка). Підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти (автори Засєкіна Т.М., Засєкін Д.О.), ТОВ «Український освітянський центр «Оріон», 2018.

Фізика (профільний рівень, за навчальною програмою авторського колективу під керівництвом В. М. Локтєва). Підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти (автори Гельфгат І.М.), ТОВ «Видавництво «Ранок», 2018.

Фізика (профільний рівень, за навчальною програмою авторського колективу під керівництвом В. М. Локтєва). Підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти (автори Засєкіна Т.М., Засєкін Д.О.), ТОВ «Український освітянський центр «Оріон», 2018.

Зважаючи, що в цьому році ще не підготовлено підручника з астрономії за навчальною програмою авторського колективу під керівництвом Я. С. Яцківа для 10 класу закладів загальної середньої освіти, використовувати можна чинні підручники з астрономії для 11 класу.

Зміст  і  структуру  програми  вивчення  фізичного складника  на  профільному  рівні  сформовано  таким  чином,  що  головною її відмінністю від програми рівня «стандарт» є переважно не тематика теоретичного матеріалу, а глибина його вивчення. Це досягається за рахунок розширення міжпредметних зв’язків та використання знань інших предметів, зокрема математики, збільшення кількості та поглиблення змістового наповнення експериментальних робіт, а також за рахунок збільшення кількості, різноманітності та підвищення складності фізичних задач, які розв’язують учні.

Важливим засобом формування предметної та ключових компетентностей під час вивчення фізики і астрономії в старшій школі є навчальний фізичний експеримент.

У програмах старшої школи «Фізика» (авторський колектив під керівництвом Локтєва В. М.) та «Фізика і астрономія» (авторський колектив під керівництвом Ляшенко О. І.) наведено орієнтовний перелік демонстрацій та лабораторних робіт, що можуть реалізовуватися у формі практикуму або окремих фронтальних робіт. Учитель самостійно обирає форму проведення експериментальних робіт і визначає необхідний для цього час.

Мінімальна кількість експериментальних робіт з фізики (лабораторного практикуму, фронтальних лабораторних, практичних),  яку повинні виконати учні, подано в таблиці. У цю кількість входять і роботи, що виконані в рамках навчальних проектів, які передбачали експериментальне дослідження, домашні досліди і спостереження.

Рівень стандарту	1 семестр	2 семестр
10 клас	4	4
11 клас	4	4
Профільний рівень
10 клас	7	7
11 клас	7	7

За необхідності й, виходячи з наявних умов навчально-методичного забезпечення, учитель має право самостійно визначати:

конкретну  тематику лабораторних робіт (замінювати окремі роботи або демонстраційні досліди рівноцінними, а також пропонувати іншу тематику робіт);

форму їх реалізації, послідовність й місце в навчальному процесі (фронтально чи у вигляді лабораторного практикуму, навчального проекту експериментального характеру);

кількість годин на їх виконання (одно- чи двогодинні роботи);

доповнювати перелік лабораторних робіт додатковими дослідами, короткочасними експериментальними завданнями.

Оскільки в основній школі в учнів загалом сформовані базові експериментальні уміння й навички, то у старшій школі основною метою навчального експерименту є розвиток самостійності  у плануванні досліджень, доборі адекватних методів і засобів дослідження, проведенні експерименту, обробці його результатів та формуванні висновків. Експериментальні роботи повинні мати пошуковий характер, завдяки чому учні збагачуються новими фактами, узагальнюють їх і роблять висновки.

Необхідно розширювати самостійний експеримент учнів з використанням найпростішого обладнання, саморобних приладів та побутового обладнання, а також  сучасних вимірювальних пристроїв, зокрема датчиків, що містяться в смартфонах і планшетах.

Ефективним засобом, що забезпечує формування предметної та ключових компетентностей учнів,   є розв’язування фізичних задач, про що наголошено в обох варіантах програм. У навчальній  програмі «Фізика і астрономія» (авторський колектив під керівництвом О.І. Ляшенка як самостійний вид діяльності включено практикум із розв’язування фізичних задач. Розв’язуючи під час практикумів компетентнісно орієнтовані  фізичні задачі,  – від найпростіших, які потребують елементарних пізнавальних зусиль учня, до дослідницьких, розв’язання яких вимагає значних інтелектуальних зусиль та багато часу, учні будуть розвивати вміння застосовувати теоретичні знання на практиці. Тому таку форму організації навчальних занять доцільно здійснювати не залежно від обраної навчальної програми  як в основній,  так і в старшій школі.

Дидактичні вимоги до змісту та способів розв’язування компетентнісно орієнтованої системи задач полягають в тому, що:

• завдання мають бути тісно пов’язані зі змістом навчального матеріалу курсу фізики, доповнювати його конкретними прикладами та відомостями, спрямованими на ознайомлення учнів з об’єктивними науковими фактами, методами пізнання природи;
• потрібно здійснювати дослідження конкретних об’єктів і явищ, дотримуватися однозначності вхідних і кінцевих величин, запитань та відповідей;
• інформація, що міститься в умові задачі, а також процес її розв’язування мають ґрунтуватися на засвоєних раніше знаннях і відповідати розумовим здібностям учнів певної вікової групи;
• кількість компетентнісно орієнтованих завдань має бути достатньою для організації самостійної роботи школярів і охоплювати основні розділи курсу фізики, під час їх добору мають враховуватися індивідуальні особливості учнів, матеріальна база фізичного кабінету тощо;
• у процесі складання компетентнісно орієнтованих фізичних завдань мають розкриватися зв’язки в системах «природа – людина», «природа – техніка», «людина – техніка»;
• система задач має містити завдання, спрямовані на набуття учнями вмінь моделювати різноманітні виробничі й життєві ситуації;
• розв’язування різними методами із застосуванням математичного апарату і прийомів науково-дослідницької роботи компетентнісно орієнтованих завдань, має сприяти формуванню обчислювальних, експериментальних, творчих та дослідницьких компетенцій.

За необхідності й, виходячи із наявних умов навчання фізики, учитель має право:

• організовувати навчальну діяльність учнів  у формі розв’язування спеціальної системи навчально-пізнавальних задач  різного рівня складності;
• визначати сукупність конкретних задач для розв’язування (використовувати вправи та практикуми із підручників, а також самостійно підбирати систему задач);
• визначати кількість годин на виконання практикуму;
• визначати послідовність й місце практикуму у навчальному процесі (після вивчення розділу, певної теми або конкретного параграфа).

Ефективним засобом формування предметної й ключових компетентностей учнів у процесі навчання фізики й астрономії є навчальні проекти. Рекомендації щодо організації проектної діяльності однакові для 7-9 і 10-11 класів і детально описані в пояснювальних записках до навчальних програм.  Кількість годин, що відводиться на виконання навчальних проектів, а також їх послідовність визначається учителем. Один учень може виконувати різні проекти особисто або у складі окремих груп.   Кількість учнів у групі, що працює над проектом, визначається з урахуванням тематики, об’єму та складності роботи, а також бажання учнів виконувати проект. Кількість проектів, виконаних кожним учнем, може бути довільною, але не меншою, ніж один за навчальний рік.  Оцінювання здійснюється індивідуально, за самостійно виконане учнем завдання. Окрім оцінювання продукту проектної діяльності, необхідно врахувати  психолого-педагогічний ефект: формування особистісних якостей, самооцінки, уміння робити усвідомлений вибір й осмислювати його наслідки. У зв’язку з цим оцінки за навчальні проекти і творчі роботи виконують накопичувальну функцію, можуть фіксуватися в портфоліо і враховуються при виставлені тематичної оцінки. Проекти  також  можуть  мати  міжпредметну  тематику, у такому разі їх виконання може супроводжуватися і оцінюватися вчителями різних предметів.

Тематика навчальних проектів з фізики і астрономії визначається вчителем і може ініціюватися учнями. При  формулюванні  тем  проектів  доцільно  враховувати  їх  актуальність,  наявну  матеріально-технічну  базу,  регіональні,  географічні, кліматичні  та  інші  особливості  розташування  школи  та пізнавальні інтереси учнів.

З урахуванням реалізації програми поповнення матеріальної бази кабінетів природничого циклу в заклади освіти почали надходити нові сучасні навчальні засоби: цифрові вимірювальні комплекси, цифрові мікроскопи тощо. Нові навчальні засоби надходять у школи за умови їх методичної підтримки у вигляді електронних методичних посібників, які включені до поставок та безкоштовного навчання учителів їх використанню. Ці елементи, які наявні в більшості шкіл світу, потребують уваги з боку вчителя, як інноваційні інструменти для додаткової мотивації учнів до здійснення дослідницької діяльності на формування вмінь опрацьовувати отриману інформацію у вигляді графіків та таблиць. Зазначені засоби дають можливість доповнити більшість шкільних демонстрацій аналітичним матеріалом та удосконалити їх методику використання. Активне використання зазначених засобів учнями під час проведення лабораторних робіт дозволяє значно економити час, затрачений на проведення робіт та підвищує точність більшості вимірів. Наявність цих засобів надає можливість застосовувати технології STEM орієнтованої освіти, тобто навчання через власні дослідження учнів. Особливістю зазначеної технології є формування уміння учня використовувати набуті знання не тільки у галузі фізики, а й у інших споріднених предметах, що є необхідним фактором для формування важливих життєвих компетентностей. Для підтримки напрямку навчальних досліджень учнів створено окремий україномовний ресурс Міжпредметного лабораторного комплексу Національного центру «Мала академія наук України» «МАНЛаб» http://manlab.inhost.com.ua. Ресурс містить значну кількість методичних розробок, відеозаписів експериментів, лекцій та пропозицій для співпраці  у плані безкоштовної допомоги зі здійснення учнівських досліджень.

З 21 по 28 квітня 2018 року в м. Івано-Франківськ відбувся третій (заключний) тур всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2018» у номінації «Фізика».  Конкурсні випробування проходили на базі навчально-виховного комплексу «Загально-освітня школа-ліцей № 23» та «Українська гімназія № 1» м. Івано-Франківськ. Оснащення та технічну підтримку конкурсного випробування «Практична робота» на волонтерських засадах забезпечило публічне акціонерне товариство «Електровимірювач»
м. Житомир.

У складі фахового журі конкурсу працювали доктор педагогічних наук, два кандидати фізико-математичних наук, чотири кандидати педагогічних наук, три Заслужених учителя України, переможець всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2005», лауреат всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 1996», лауреат всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2005».

На відбірковому етапі (21-23 квітня) 25 учителів з усіх областей України і м. Києва проходили конкурсні випробування: «Методичний практикум», «Тестування з фахової майстерності», «Практична робота». За результатами цих конкурсних випробувань журі визначило 12 учасників, які продовжили змагання у фінальному етапі (24-27 квітня) і взяли участь у випробуваннях: «Навчальний проект» та «Урок».

Конкурсне випробування «Методичний практикум» мало за мету перевірку дидактико-методичних знань і умінь конкурсантів аналізувати  зміст навчальної програми, текст підручника тощо та конструювати  етапи формування фізичних знань учнів під час організації навчання фізики.

За вибраною в ході жеребкування темою «Закон всесвітнього тяжіння»  конкурсантам слід було:

1) виділити структурні елементи знань – фізичне явище, фізична величина, фізичний закон тощо, які необхідно сформувати в учнів під час занять різних видів;

2) запропонувати шляхи, прийоми, способи та здійснити підбір засобів з метою формування цих елементів знань з дотриманням дидактико-психологічних вимог до даної вікової групи;

3) сконструювати (розробити) та презентувати фрагмент уроку пояснення нового матеріалу (на основі пунктів 1 і 2) від мотивації до закріплення навчального матеріалу.

Під час конкурсного випробовування «Методичний практикум» оцінювалась  професійна компетентність учасників: знання структури змісту навчального матеріалу, методична грамотність (володіння методами навчання,  методичними прийомами, дидактичними засобами), уміння моделювати фрагмент уроку, проектувати власну діяльність і навчально-пізнавальну діяльність учнів на уроці, а також елементи інформаційної компетентності: уміння пошуку, відбору, здобування навчальної інформації, в тому числі в мережі Інтернет тощо.

Оцінка результатів конкурсного випробовування здійснювалась на основі критеріїв, розроблених журі, а саме: повнота визначених структурних елементів фізичних знань, відповідність та інноваційність обраних форм, методів, засобів, методичних прийомів дидактичній меті;  обґрунтованість послідовності формування структурних елементів фізичного знання; відповідність запропонованих методів, прийомів, засобів, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів психолого-фізіологічним особливостям учнів даної вікової групи і врахування когнітивних стилів сприйняття інформації тощо.

Конкурсне випробовування у формі «Методичний практикум» виявилося складним для конкурсантів. Очевидно, що вчителі не практикують такий від діяльності під час підготовки до проведення уроків фізики. Слід зазначити, що уміння  встановлювати структурні елементи фізичних знань та розробляти технологічну карту формування знань в учнів  під час навчання фізики створює можливості підбору всебічної, максимально повної і водночас стиснутої (концентрованої) за змістом та обсягом інформації з різних джерел. Це один із прийомів використання сучасних підходів до конструювання уроків у компетентнісному полі Нової української школи. Счасному учителю слід готуватись до такого виду проектувальної діяльності і до роботи з такими учнями, які володітимуть різноманітними джерелами інформації і будуть вимагати як глибини розуміння проблеми так і швидкого темпу її засвоєння.

Кращих результатів за оцінками журі у цьому випробуванні досягли:
Куленко І. В. (Полтавська область), Швидка Т. М. (Харківська область), Бондарчук Т. В. (Дніпропетровська область), Пентій В. М. (Хмельницька область).

Під час конкурсного випробування «Тестування з фахової майстерності» здійснювалася комплексна оцінка фахової компетентності конкурсантів в галузі психології, педагогіки, методики викладання фізики, знання сутнісного змісту контенту та уміння розв’язувати фізичні задачі.

Комп’ютерне тестування, яке обмежувалось завданнями з вибором однієї правильної відповіді із запропонованих, доповнювалось трьома розрахунковими задачами, які дали можливість оцінити одне із фундаментальних професійних умінь учителя фізики.

Кращих результатів у тестуванні з фахової майстерності досягли: Сиротенко В. М. (Київська область),  Главач Р. А. (Івано-Франківська область), Оранський О. В. (Кіровоградська область), Цуркіна Т. В. (Миколаївська область).

Якщо аналізувати результати цього випробування відокремлено за двома складниками (тестування і розв’язування задач), то слід відзначити, що лише два конкурсанти набрали понад 50% балів за розгорнутий розв’язок задач: Главач Р. А. (Івано-Франківська область) та Никитюк В. М. (Волинська область).

Отже, очевидною є зміна акценту роботи учителя у бік використання тестування. Проте здебільшого тести зорієнтовані на репродукцію навчального матеріалу, в той час – розв’язування фізичних задач розвиває  структурне мислення учня, яке знадобиться особистості для трудової діяльності у різних сферах і галузях. Тому вчителям і методистам слід зосередити увагу на ролі діяльнісного складника компетентнісної підготовки як учителя, так і учня.

Конкурсне випробування «Практична робота» ставило за мету перевірити такі уміння конкурсантів:

• здійснювати постановку завдання дослідження фізичних властивостей речовини, самостійно обираючи необхідні матеріали та обладнання для їх виконання;
• укладати інструктивні (методичні, теоретичні) відомості для проведення лабораторної роботи;
• виконувати лабораторну роботу та представляти результати дослідження у вигляді таблиць, графіків тощо.

Кожен конкурсант для виконання практичної роботи отримав типове обладнання (міні-кабінет фізики) від виробника ПАТ «Електровимірювач»
м. Житомир, яке складалось з п’яти комплектів лабораторного обладнання: «Механіка», «Молекулярна фізика», «Електрика», «Магнетизм», «Оптика».   Представники виробника (інженер-механіки) надавали конкурсантам посильну технічну допомогу  під час проведення вимірювань та монтажу устаткування.

Під час оцінювання до уваги бралися такі критерії: визначення мети, постановка гіпотези та завдань лабораторного дослідження; розробка теоретичних відомостей лабораторного дослідження; пропозиції щодо подання результатів дослідження та їх представлення; система запитань для рефлексії; якість проведення учасником лабораторного дослідження та представлення його журі; відповіді на запитання членів журі.

Це конкурсне випробування показало, що вчителі, у переважній більшості, мають досить обмежені можливості щодо використання лабораторного обладнання і не можуть приділяти належну увагу навчальному фізичному експерименту під час проведення уроків фізики.

Кращими у цьому випробуванні були: Рейкало  Д. П. (Чернівецька область), Семенчук Н. М. (Житомирська область), Бондарчук Т. В. (Дніпропетровська область), Никитюк В. М. (Волинська область),
Шутяк В. С. (Одеська область).

У процесі конкурсного випробовування «Навчальний проект» оцінювалось уміння конкурсантів проектувати навчально-дослідницьку, пошукову, практичну діяльність учнів, спрямовану на виконання і презентацію навчального проекту.

Конкурсне випробовування передбачало розробку технологічної карти проекту з використання мережі Інтернет, презентацію проекту та  відповіді на запитання журі. Всім учасникам проекту була запропонована однакова тема: «Вимірювальні прилади від старовини до наших днів», з урахуванням її актуальності і значущості.

В основу оцінювання результатів роботи конкурсантів були покладені такі критерії: відповідність між проблемою і темою, метою, завданнями проекту; логічність визначення завдань, структури розроблення проекту, очікуваних продуктів і результатів відповідно до мети; доцільність використання методів і засобів;  відповідність змісту, очікуваних продуктів і результатів навчального проекту віковим особливостям учнів-учасників проекту; педагогічна цінність навчального проекту (спрямованість на формування ключових і предметних компетентностей, цілісності знань учнів, цінностей та ставлень); практична значущість для учнів очікуваних продукту та результатів навчального проекту.

Переважна більшість учасників  виявила вміння працювати за методом проектів, чітко формулювати тему, мету та завдання, планувати організацію групової роботи учнів, передбачати результати їхньої діяльності. Конкурсанти під час випробовування виявили належний рівень методологічної і методичної підготовки. Однак багатьом презентованим навчальним проектам не вистачало конкретного змістового наповнення.

Кращі результати в цьому випробовуванні показали Никитюк В.М. (Волинська область), Сидорчик К. М. (Рівненська область), Бондарчук Т. В. (Дніпропетровська область).

Під час конкурсного випробування  «Урок» здійснювалась комплексна оцінка фахової майстерності учасників – оцінка безпосередньої активної професійної діяльності в ході уроку. Оцінювання уроків здійснювалося за такими критеріями: професійні знання предмета і методики його викладання; доцільність обраної структури і обладнання темі, типу уроку, а обраних методів і прийомів – меті і завданням уроку; досягнення мети уроку; дотримання архітектоніки уроку (чіткість і конкретність формулювання мети, завдань уроку; структурованість, логічність і завершеність окремих етапів та уроку в цілому; урахування фізіологічних і психологічних особливостей учнів; активізація пізнавального інтересу учнів, стимулювання їхньої самостійності; професійні якості вчителя (здатність до творчості, імпровізації, винахідливість, артистизм, відчуття міри, володіння державною мовою, інформаційно-комунікаційними технологіями; реалізація міжпредметних зв’язків, формування цілісності знань та предметних компетентностей; оригінальність і об’єктивність оцінювання діяльності учнів.

Фіналістам були запропоновані  теми конкурсних уроків у 8-х, 9-х, 10-х класах: «Перший закон термодинаміки», «Застосування законів збереження енергії та імпульсу в механічних явищах», «Електричний струм в рідинах», «Робота термодинамічного процесу», «Електричний струм в металах». Вибір класу і розподіл тем здійснювались шляхом жеребкування.

Практично усі конкурсанти під час уроку використали технології, заявлені в їхніх інформаційних картках, показали вміння формувати ключові та предметні компетентності.

Кращі оцінки за проведений урок отримали: Никитюк В.М. (Волинська область),  Сиротенко В. М. (Київська область),  Цуркіна Т. В. (Миколаївська область).

За результатами випробувань фінального етапу переможцем конкурсу «Учитель року – 2018» у номінації «Фізика» став Никитюк Віктор Миколайович, вчитель фізики, заступник директора з навчально-виховної роботи опорного навчального закладу «Навчально-виховний комплекс «Локачинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – гімназія» Волинської області.

Лауреатами конкурсу «Учитель року – 2018» у номінації «Фізика» стали:

Сиротенко Володимир Миколайович, учитель фізики та астрономії Богуславської спеціалізована школа № 1 – загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів Богуславської районної ради Київської області.

Сидорчик Катерина Михайлівна, вчитель фізики, заступник директора з навчальної роботи Вараської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Вараської міської ради Рівненської області.

ЛАБОРАТОРНА ТА ПРАКТИЧНА РОБОТИ ЯК ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ УРОКУ ФІЗИКИ

Дробін А.А.,

методист науково-методичної лабораторії природничо-математичних дисциплін комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»,

кандидат педагогічних наук

Одним із обов‟язкових видів навчальної діяльності з фізики, передбаченої навчальними програмами, є виконання лабораторних та практичних робіт. У педагогічній літературі по-різному трактуються поняття «лабораторні» та «практичні» роботи. Обидва види цих робіт є у курсі фізики з 7 по 11 клас закладів загальної середньої освіти, але часто відмінності між цими формами організації уроку педагогами не розрізняються і ототожнюються. Тому ми вважаємо перш за все розділити ці поняття та надати їм тлумачення.

Лабораторна робота – навчальні експерименти, які здійснюються учнями індивідуально або групами у шкільній лабораторії з застосуванням спеціальних приладів та інструментів, відмінною суттєвою ознакою є те, що учні під керівництвом учителя втручаються у хід процесу, змінюють його з метою отримання результатів або встановлення закономірностей. [2, с.77]

Практична робота – навчальні експерименти, які здійснюються учнями індивідуально або групами у шкільній лабораторії з застосуванням спеціальних приладів та інструментів, але відмінністю їх від лабораторної роботи є те, що учні не змінюють ходу досліджуваних явищ, а фіксують спостережувані у результаті практичних дій факти. [2, с.77]

Так, у курсі фізики 7 класу усі, визначені у програмі [5, с.40-49] роботи, названі лабораторними, але за свою сутністю деякі з них такими не є.

Роботи №1 «Ознайомлення з вимірювальними приладами. Визначення ціни поділки шкали приладу», №2 «Вимірювання об‟єму твердих тіл, рідин і сипких матеріалів», №3 «Вимірювання розмірів малих тіл різними способами», №6 «Вимірювання маси тіл», №7 «Визначення густини речовини (твердих тіл і рідин)», № 9 «Визначення коефіцієнта тертя ковзання», № 12 «Визначення ККД простого механізму», є суто практичними за своїм змістом. А роботи №4 «Визначення періоду обертання тіла», №5 «Дослідження коливань нитяного маятника», №8 «Дослідження пружних властивостей тіл», № 10 «З‟ясування умов плавання тіла», № 11 «Вивчення умови рівноваги важеля» є лабораторними, бо мають на меті дослідження процесів та явищ зі зміною суттєвих умов.

Проаналізувавши нові навчальні програми з фізики для 10 класу, можна зазначити, що навчальна програма «Фізика. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 10-11 класи. Авторський колектив під

313

керівництвом Локтєва В.М.» [6] рівня стандарту визначає таку тематику експериментальних (лабораторного практикуму, фронтальних лабораторних, практичних,) робіт з фізики (перелік робіт є орієнтовним):

1. Дослідження прямолінійного рівноприскореного руху – лабораторна.

2. Вимірювання прискорення вільного падіння – практична.

3. Дослідження руху тіла, кинутого вертикально вгору – лабораторна.

4. Вивчення руху тіла по колу – лабораторна.

5. Дослідження умов рівноваги тіла під дією кількох сил – лабораторна.

6. Визначення центра мас плоских пластин – практична.

7. Дослідження пружних властивостей тіл – лабораторна.

8. Дослідження руху зв‟язаних тіл – лабораторна.

9. Дослідження пружних і непружних зіткнень – лабораторна.

10. Дослідження коливань нитяного маятника – лабораторна.

11. Дослідження коливань пружинного маятника – лабораторна.

12. Дослідження ізопроцесів у газі – лабораторна.

13. Вимірювання відносної вологості повітря – практична.

14. Вимірювання поверхневого натягу рідини – практична.

15. Визначення ККД теплового процесу – практична.

16. Вимірювання електроємності конденсатора – практична.

А навчальна програма «Фізика і астрономія. Навчальні програми для 10-11 класів закладів загальної середньої освіти (рівень стандарту, профільний рівень). Авторський колектив під керівництвом Ляшенка О.І.» [4] на рівні стандарту визначає таку орієнтовну тематику експериментальних робіт у 10 класі:

1. Визначення прискорення руху тіла під час прямолінійного рівноприскореного руху – лабораторна.

2. Визначення прискорення вільного падіння тіла – практична.

3. Визначення періоду, частоти, лінійної швидкості та доцентрового прискорення тіла при рівномірному русі по колу – лабораторна.

4. Визначення центра мас плоских фігур – практична.

5. Дослідження руху тіла, кинутого під кутом до горизонту – лабораторна.

6. Вивчення одного з ізопроцесів – лабораторна.

7. Визначення коефіцієнта поверхневого натягу рідини – практична.

8. Визначення модуля пружності різних речовин – практична.

Як видно з наведеного переліку пропонованих робіт обох програм, у 10 класі використовуються як лабораторні, так і практичні роботи з фізики, причому їх тематику обирає учитель, виходячи з мінімальної кількості обов‟язкових до виконання робіт. Але головним тут є спрямованість курсу фізики на надання можливості якомога більшої самостійності та творчості учням при організації їхньої освітньої діяльності.

Вибір учителя тут має ґрунтуватися на чіткому розумінні сутності та характерних ознак кожного з цих видів робіт і не лише в теоретичному, але й у практичному плані. І оскільки кожний з цих видів освітньої діяльності має свою технологію, то усвідомлення їхньої сутності, а, відповідно, і свідоме обрання теми роботи, може значно підвищити ефективність навчання.

314

Перед лабораторними та практичними роботами, як одним із видів уроку удосконалення знань, умінь і навичок, стоять такі дидактичні завдання:

- систематизація і узагальнення нових знань;

- повторення і закріплення раніше засвоєних знань;

- застосування знань на практиці для поглиблення і розширення раніше засвоєних знань;

- формування умінь і навичок;

- контроль за ходом вивчення навчального матеріалу і вдосконалення знань, умінь і навичок [3, 8].

Виходячи із цих дидактичних завдань, організація навчальної діяльності учнів на лабораторній або практичній роботі є комплексною, тобто містить одночасне повторення, застосування знань у змінених умовах, систематизацію і закріплення знань, удосконалення вмінь і навичок в межах досліджуваної теми та екстраполяцію їх на суміжні теми та міжпредметний рівень. Різний рівень учнів, різні цілі, які ставляться перед цими видами уроками, дидактичні завдання, специфіка матеріалу теми, розділу, що вивчаються на даний момент вимагають різних методичних підходів до побудови уроку. Майстерність учителя передбачає врахування усіх цих факторів та побудову в залежності від цього оптимальної схеми уроку. До сучасного уроку, і відповідно практичної чи лабораторної роботи, як його окремого виду, висувають такі вимоги: 1. Чітке визначення мети та цілей уроку, які повинні бути досяжні, конкретизовані, зрозумілі, діагностовані, пов‟язані з практичною спрямованістю уроку. 2. Мотивація діяльності школярів сформована учителем має реалізовувати інтерес учнів до навчання з метою розв‟язання актуальних проблем, практичної спрямованості змісту навчання. 3. Практична значимість знань і способів діяльності має випливати із мети і мотивації. 4. Зміст уроку має передбачати якісне відпрацювання теми лабораторної або практичної роботи, враховувати наскрізні змістовні лінії та ключові компетентності, які формуються. Результат має бути діагностованим об‟єктом та результатом відпрацювання цільових установок на урок. 5. Плановість кожного етапу уроку, діяльності учні та учителя. 6. Лабораторна та практична робота має містити евристичну складову та вирішення проблемних ситуацій. 7. Урок лабораторної та практичної роботи має бути дитиноцентричним, здоров‟язберігаючим, культуроформуючим, психологічно комфортним. 8. Всі види діяльності, заплановані у лабораторній чи практичній роботі, мають бути диференційовані відповідно до вікових чи психологічних особливостей класу, індивідуальних потреб та можливостей дітей, їх настроїв. 9. На лабораторній чи практичній роботі обов‟язково має здійснюватись постійна рефлексія знань, умінь, навичок, сформованості компетентностей, усвідомлення учня себе як суб‟єкта освітньої діяльності,

315

формування відповідальності за результати своєї освітньої діяльності. 10. Одним із структурних елементів лабораторної чи практичної роботи має бути наявність блоків самостійного отримання знань, що передбачають навчально-пізнавальну діяльність з різними джерелами інформації як матеріальними, так і віртуальними. 11. Організація лабораторної чи практичної роботи як форми освітньої діяльності має передбачати не лише фронтальну, а й індивідуальну, парну, групову форми роботи з метою розвитку комунікативних компетентностей і норм спілкування та роботи в колективі, розвитку зовнішнього мовлення [3, 8].

Виконання цих вимог до організації та проведення лабораторних чи практичних робіт визначає педагога як модератора освітньої діяльності на уроці, а учнів – як активних суб‟єктів цієї діяльності, що є вирішальною передумовою реалізації цільових установок сучасної системи освіти.

Модульні компоненти (структурні елементи) уроку, які можна застосувати до планування лабораторної та практичної роботи:

1. Організаційний етап.

2. Перевірка виконання домашнього завдання (в разі, якщо воно задавалося).

3. Формулювання теми, мети й завдань уроку,плановані освітні результати. Мотивація навчальної діяльності.

4. Актуалізація опорних знань.

5. Вивчення нового матеріалу.

6. Первинне осмислення нового матеріалу.

7. Засвоєння нових знань.

8. Застосування набутих знань.

9. Осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій.

10. Виконання учнями експериментального або практичного (лабораторного) завдання.

11. Закріплення отриманих знань.

12. Узагальнення та систематизація учнями результатів навчальної діяльності.

13. Перевірка знань, умінь, навичок.

14. Підведення підсумків уроку: діагностика результатів уроку, рефлексія досягнення мети.

15. Домашнє завдання та інструктаж по його виконанню.

Опорна таблиця модульних компонентів для конструювання лабораторної та практичної роботи з фізики Організаційний етап Метою цього етапу уроку є проведення низки (комплексу) заходів з боку учителя для налаштування та організації учнів до навчальної діяльності. Це передбачає такі заходи: привітання, перевірка готовності до уроку, мобілізація уваги, налаштування на урок, рапорт чергового, психотренінг, зосередження уваги на навчальну діяльність та інше. Перевірка виконання домашнього завдання Цей етап уроку не є обов‟язковим, його використання може бути періодичним в залежності від мети та цілей уроку. Головною метою перевірки є встановлення факту самостійної роботи учнів над навчальною метою поза школою, системи цієї роботи,

316

правильності, повноти і усвідомленості домашнього завдання, виявлення і усунення в ході перевірки виявлених проблем, внесення коректив у систему роботу учнів дома. Формою перевірки можуть бути: усне або письмове фронтальне опитування, індивідуальне опитування, аналіз виконання письмових завдань у зошиті, наявність поробок чи домашніх заготовок, доповідь або звіт, само- та взаємоперевірка учнів, використання індивідуальних карток, творчих запитань, організація дискусій, використання ігрової форми та інше. Формулювання теми, мети й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності. Метою цього елементу уроку є «реклама уроку», тобто донесення завдань та мети, що стоять перед уроком та зацікавлення учнів. Це має містити: повідомлення теми і мети уроку, забезпечення мотивації, актуалізації суб'єктного життєвого досвіду, зацікавлення учнів (у вигляді проблемного завдання, у вигляді евристичного питання, через показ явищ, процесів, пов‟язаних з реальним життям, постановка далекої та близької перспектив навчання, фіксація досягнень, іншого способу), створення проблемної ситуації. Актуалізація опорних знань. Головним завданням актуалізації опорних знань, як етапу уроку, є заходи, які потрібно зробити щоб витягнути із довготривалої пам‟яті учня необхідні дані, тобто «освіжити» попередні знання і методи діяльності в пам'яті. Актуалізація здійснюється методом тематичного диктанту, усної бесіди, письмової роботи, заповнення таблиці, розглядом наочності з конкретним та чітко сформульованим завданням та заданим вектором уваги. В багатьох випадках опорним є попередньо вивчений матеріал, висвітлені зв‟язки та взаємовідносини з новим матеріалом, що вивчається. Вивчення нового матеріалу Сутність сприйняття учнями нових знань і способів дій пов‟язана з пам‟яттю, мисленням, мовою для висвітленням якомога більшої кількості характерних найбільш суттєвих ознак матеріалу, який вивчається,та причинно-наслідкових та логічних зв‟язків. Це реалізовується у формі лекцій, бесід, роботи з літературою, наочності, пошукових засобів, роботи з означеннями, подання основного матеріалу одночасно в словесній і знаково-символічної формах, побудови структурно-логічних схем, генетичного методу навчання. Первинне осмислення нового матеріалу. Забезпечити сприйняття, осмислення і первинне запам'ятовування матеріалу, що вивчається, виявити прогалини, провести корекцію прогалин в осмисленні матеріалу. Це передбачає розкриття внутрішніх зв‟язків матеріалу і відношення між різними об‟єктами, процесами та явищами реального світу – причинно-наслідкові, часові, просторові, умовні, функціональні та інші. Для цього використовують аналогії, запитання, якісні задачі, реалізацію навчального матеріалу в порівняльних і класифікаційних таблицях, складання планів, тез, схем, малюнків, ТЗН, наочність, ІКТ та інше. Етап засвоєння (закріплення) нових знань Забезпечити в ході закріплення підвищення рівня осмислення вивченого матеріалу, глибини розуміння, використанням найрізноманітніших задач, діалогового спілкування, придумування своїх завдань. Застосування набутих знань Забезпечити засвоєння знань і способів дій на рівні застосування їх в різноманітних ситуаціях (відмінних від елементарних та шаблонних), розв‟язування диференційованих задач, використання різнорівневих самостійних робіт, ділових ігор, навчальних ситуацій, групової роботи, дискусій, творчих завдань, набуття інших практичних навичок. Осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій. Забезпечення свідомого розуміння учнями змісту та послідовності дій для виконання експериментального або практичного (лабораторного) завдання з метою забезпечення самостійності виконання роботи, дотримання правил необхідної безпеки, отримання кінцевого результату, формулювання висновків.

317

Виконання учнями експериментального або практичного (лабораторного) завдання Створення умов для самостійного виконання учнями експериментального або практичного (лабораторного) завдання за поданою та усвідомленою послідовністю дій, здійснення необхідних обчислень, висновків, побудов, креслень, схем, виконання творчих або видозмінених завдань для диференціації навчання. Узагальнення та систематизація учнями результатів навчальної діяльності Узагальнення та систематизація як етап уроку мають привести до визначення послідовності та підпорядкованості засвоєних раніше та вивчених на уроці родових понять на основі встановлених між ними суттєвих зв‟язків та відношень, визначити місце понять, які вивчаються або досліджуються, у системі відповідних знань. Зміст цього етапу уроку формується в залежності від мети узагальнення та систематизації: - щоб не забути засвоєного; - з метою закріплення необхідних елементів знань; - для поглиблення та розширення певних відомостей; - для усвідомлення нового матеріалу; - для уточнення набутих уявлень; - для формування практичних навичок та умінь; - для узагальнення та систематизації знань. Узагальнення та систематизація знань здійснюються для формування цілісної системи провідних знань учнів, забезпечення встановлення внутріпредметних і міжпредметних зв'язків. Для цього використовують бесіди, наочність, аналіз таблиць, діаграм, графіків, проведення дослідів, експериментів, вирішення проблемних ситуацій, самостійну роботу з навчальною літературою. Важливою особливістю такого етапу є формулювання висновків після розгляду кожного ключового питання, що розглядається та спрямування діяльності учнів на самостійне розкриття причинно-наслідкових або інших зв‟язків між предметами і явищами реального світу. Закріплення отриманих знань Метою цього етапу уроку є екстраполяція отриманих знань, умінь, навичок, компетентностей на інший розширений рівень, в інші ситуації, у видозмінену обстановку, в інші начальні умови. Сутність процесу полягає в закріпленні та посиленні тимчасових зв‟язків, утворених у розумі дитини при сприйнятті нового матеріалу у міцні знання, що можуть бути використані у будь-який момент. Це передбачає розв‟язування завдань і вправ різних рівнів складності, у різних умовах, використання розділених на дрібні етапи та ланцюжки вправ, застосування розгорнутих інструкцій з регулярним контролем, тестів та іншого. Проведення корекції виявлених прогалин у знаннях та способах дій. Перевірка знань, умінь і навичок Перевірка знань, умінь і навичок здійснюється на різних етапах освітнього процесу, оскільки цей етап уроку відіграє неоднакову роль та виконує, відповідно, різні функції. На початку вивчення нового матеріалу метою перевірки знань, умінь і навичок є актуалізація опорних знань та способів виконання дій, необхідних для підвищення ефективності освітнього процесу. В ході процесу навчання перевірка знань переслідує навчально-корегувальну мету, тобто отримання інформації про хід процесу засвоєння знань та прогалин у знаннях для своєчасного корегувального втручання у освітній процес. Після вивчення певної порції навчального матеріалу чи окремих розділів програми перевірка знань здійснюється з контрольно-попереджувальною та стимулюючою метою. Це передбачає виявлення загальної тенденції засвоєння навчального матеріалу та ефективності освітнього процесу чи окремих методик чи форм навчання. Домашнє завдання та інструктаж з його виконання Домашнє завдання за своїм характером є логічним продовженням класної роботи. Метою цього етапу уроку є мотивація учнів до самостійної роботи поза межами навчального

318

закладу та донесення до учнів розуміння мети, змісту та способів виконання домашнього завдання, його диференційовність відповідно до рівня розвитку та прагнень дитини. Розрізняють три рівня домашнього завдання: • Стандартний мінімум; • Підвищений; • Творчий. Інструктаж до домашнього завдання доцільний у випадку, коли завдання додому відрізняються від класних. Указівки вчителя мають розкривати лише найбільш загальні напрямки у розв‟язанні задач, не розкриваючи деталей, способів та прийомів виконання завдань. Підведення підсумків уроку: діагностика результатів уроку, рефлексія, досягнення мети. Підведення підсумків уроку є обов‟язковим логічним прикінцевим етапом уроку, який має на меті аналіз початкових умов, ходу проведення та результатів уроку. Це передбачає надання якісної оцінки роботи класного колективу, окремих учнів та учителя. При підведенні підсумків, як правило, акцентується увагу на тому, що нового узнали діти на уроці, якими знаннями оволоділи, які особистісні досягнення учнів, за якими було спостереження протягом уроку, які поставлені перед уроком задачі виконані, а які ні, причини цього, який психоемоційний стан переважав. Діагностика результатів та рефлексія уроку може бути у формі монологу учителя, колективного аналізу під керівництвом учителя або самоаналізу та підведення підсумків самими учнями.

Подані модульні компоненти уроку дозволяють сконструювати лабораторну та практичну роботу з фізики у відповідності до поставлених перед ними мети та завдань і урізноманітнити діяльність учнів на уроці, а, відповідно, і збільшити мотивацію до навчання. Деякі модульні компоненти є обов‟язковими, оскільки будь-який урок не може без них здійснений. До таких ми відносимо етапи: «Організаційний», «Формулювання теми, мети й завдань уроку, плановані освітні результати. Мотивація навчальної діяльності», «Актуалізація опорних знань», «Осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій», «Виконання учнями експериментального або практичного (лабораторного) завдання», «Узагальнення та систематизація учнями результатів навчальної діяльності», «Підведення підсумків уроку: діагностика результатів уроку, рефлексія досягнення мети», «Домашнє завдання та інструктаж по його виконанню».

Етапи уроку «Застосування набутих знань» та «Закріплення отриманих знань» при виконанні лабораторної чи практичної роботи можуть бути реалізовані як етап «Виконання учнями експериментального або практичного (лабораторного) завдання».

А етапи «Перевірка виконання домашнього завдання (в разі, якщо воно задавалося)», «Вивчення нового матеріалу», «Первинне осмислення нового матеріалу», «Засвоєння нових знань», «Перевірка знань, умінь, навичок» можуть бути відсутніми у структурі уроку.

Для прикладу наведено план уроку лабораторної роботи для 10 класу за новою програмою [7, с.35].